Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

 Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

 За заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Начальник Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Володимир Ільченко

Вимоги до виконавчого документа

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, який повинен відповідати вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" редакція від 02.06.2016 року.

1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків), місце роботи боржника – фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Старший державний виконавець Літинського районного відділу державної виконавчої служби Сергій Гарилюк.

Повідомляємо рахунок для зарахування авансових внесків стягувачів

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим.

Стаття 26 зазначеного Закону зазначає, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Реквізити Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницької області: р\р 37118004000596, код ЄДРПОУ 35013102, МФО 820172, УДКСУ у Літинському району Вінницької області, одержувач коштів – Літинський районний відділ державної виконавчої служби.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню

Згідно до Закону України «Про виконавче провадження» редакція від 02.06.2016, примусове виконання рішень передбачених статтею 3 Закону здійснюють державні та приватні виконавці на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Заступник начальника

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                             Руслан Іванишин

Про набрання чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження»

З 5-го жовтня 2016 року набирає чинності нова редакція закону «Про виконавче провадження». Відтак, окрім державних виконавців, з’являться і приватні виконавці примусових судових рішень та рішень інших органів. Стягувач зможе самостійно обирати, до кого зручніше звертатися.

Прийнятим законом  — передбачено формування відкритого Єдиного реєстру боржників, що вестиметься з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників і запобігання відчуженню боржниками майна.

Окрім того:

в окремих випадках передбачено можливість утворення виконавчих груп (за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи в разі виконання зведеного виконавчого провадження);

запроваджено автоматизацію процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень і виконавчих дій в автоматизованій системі;

оптимізовано строки проведення виконавчих дій;

удосконалено систему відрахувань із заробітної плати й інших доходів боржника тощо.

До створення умов для безпосереднього доступу державних виконавців, приватних виконавців до державних баз даних і реєстрів, у т.ч. електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, зокрема конфіденційну інформацію, органи виконавчої влади, що забезпечують ведення таких баз даних і реєстрів, подаватимуть відповідну інформацію на письмові запити державних виконавців, приватних виконавців, що надходять у зв’язку з виконавчим провадженням, у 3-денний строк із дня надходження запиту.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності, завершуватимуться в порядку, що діяв раніше.

Заступник начальника

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                                 Руслан Іванишин

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі

Порядок притягнення осіб до відповідальності за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, здійснюється відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження”.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

За наявності у діях боржника ознак злочину, передбаченого статтями 164, 342, 343, 382, 388 Кримінального кодексу України, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У разі порушення особою вимог Закону державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.

Підставами для складання протоколу є:

а) невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;

б) несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;

в) неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);

г) неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.

Протокол про адміністративне правопорушення розглядається  судом за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Заступник начальника

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                             Руслан Іванишин

Порядок видачі документів виконавчого провадження

Порядок видачі документів виконавчого провадження визначено Законом України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що виконавчий документ може бути виданий у разі надходження ухвали суду про  витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати до суду або іншої особи чи органу, які витребовують або вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.

У разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження,  відповідно до якої витребується або вилучається оригінал документа виконавчого провадження, державний  виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів, якщо інший строк не встановлено судом, долучити  копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, до документів виконавчого провадження, після чого надіслати  цінним листом з описом вкладення оригінал документа до суду, який його витребує або вилучає. Ухвала суду додається до документів виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний надати доступ до документів виконавчого провадження на виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому Кримінальним   процесуальним кодексом України У разі якщо в ухвалі слідчого судді, суду міститься розпорядження  про надання можливості вилучення документів, державний виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Копія ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, опис документів, які були вилучені на її виконання, додаються до документів виконавчого провадження.

Видача або надсилання оригіналів документів виконавчого провадження допускається виключно  у  випадках та в порядку, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Правила цієї статті не застосовуються до витребування виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними у статті 84 цього Закону, що проводиться відповідно до статті 85 цього Закону.

Старший державний виконавець

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                             Сергій Гаврилюк

Порядок виплати стягувачу стягнутих з боржника грошових сум

Для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам органи Державної виконавчої служби відкривають депозитні рахунки в органах Державної казначейської служби у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Списання та перерахування коштів з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі на підставі платіжних доручень.

Грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Після надходження коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби державний виконавець здійснює заходи для виплати цих коштів стягувачу в порядку, передбаченому статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження».

За письмовою заявою стягувача – фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Стягувачу – юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону).

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов’язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій державний виконавець складає розрахунок про розподіл грошових коштів стягнутих з боржника.

Розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у порядку встановленому статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням положень статті 44 цього ж Закону.

Відповідно до вимог ст. 44 ЗУ “Про виконавче провадження” у разі, якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:

- у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

- у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих в наслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;

- у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами;

- у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов’язкового страхування ( крім вимог щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування );

- у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги.

У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Заступник начальника

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                                                  Руслан Іванишин

Сторони виконавчого провадження та їх представництво у виконавчому провадженні

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначений Закон встановлює, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб′єкти оціночної діяльності — суб′єкти господарювання.

Щодо представництва сторін у виконавчому провадженні, то згідно ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», сторони можуть реалізовувати свої права та обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Крім того, якщо хтось із сторін особисто бере участь у виконавчому провадженні, то це не позбавляє його права мати представника. Але існує виключення із цього положення закону, а саме коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто (наприклад передати певну річ), в даному випадку не є можливим участь представника.

Слід зазначити, що неповнолітні та особи, визнанні судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону. Згідно ст. 242 Цивільного кодексу України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

У разі якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна. Опікун, приймає виконання цивільних обов'язків на користь особи, визнаної судом безвісно відсутньою, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5, п.2.11 повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні мають бути підтвердженні такими документами:

-          довіреністю фізичної особи;

-          довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо);

-          рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна.

Оригінали вищезазначених документів або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред’явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Щодо юридичних осіб, то їх участь у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону. Згідно ст.246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до змін згідно Закону № 5076-VI від 05.07.2012, повноваження адвоката, як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Старший державний виконавець

Літинського районного відділу

державної виконавчої служби                                                                  Сергій Гаврилюк

Порядок стягнення витрат виконавчого провадження

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Організація та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень супроводжується певними грошовими витратами.

Згідно статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

1. Кошти виконавчого провадження складаються з:

            1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;

            2)  авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

            3) стягнутих з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

            4)  інших надходжень, що не суперечать законодавству.

            2. Витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

            3.  Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок

коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.  До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1)  перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2)  послуг експертів, суб’єктів оціночної  діяльності - суб’єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3)  поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4)  проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5)  розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6)  виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7)  інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

5.  Постанова про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії  розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами  цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, чим довше боржник не сплачує борги, державною виконавчою службою провадяться певні виконавчі дії, що в свою чергу збільшує суму витрат, які в подальшому підлягають стягненню з боржника, а загальна сума стягнення зростає.

Заступник начальника відділу

державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                            Руслан Іванишин

Звернення стягнення на кошти боржника юридичної особи

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, зокрема боржника – юридичної особи.

В умовах наявності підприємств, організацій та установ різних форм власності для ефективної діяльності органів державної виконавчої служби України важливу роль відіграє правильне розуміння та застосування ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено порядок звернення стягнення на кошти боржника – юридичної особи.

Зокрема, враховуючи вимоги даної статті, готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена  готівка  зараховується  на  відповідний  рахунок органу  державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

У порядку встановленому Законом України  «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернути стягнення на кошти боржника - юридичної  особи,  що  перебувають  у  банках або інших фінансових установах. Інформацію про наявні  у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах,  інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях. Необхідно також зазначити, що у  випадках, передбачених законодавством, державним виконавцем може бути звернено стягнення на кошти боржника – юридичної особи, які знаходяться на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Незважаючи на досить різноманітні повноваження державних виконавців щодо звернення стягнення на кошти боржників, Законом України «Про виконавче провадження» також передбачена заборона про звернення стягнення на кошти:

-        що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону  України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки»;

-        що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України  «Про  теплопостачання» та статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику».

Особливу увагу боржників-юридичних осіб хочеться звернути на той факт, що коли боржник  умисно  не  виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи  інших  фінансових  установах,  державний виконавець  надсилає  відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Заступник начальника відділу

державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                        Руслан Іванишин

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи

Законодавством України передбачено низку заходів щодо повного і своєчасного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також рішень, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Одним із заходів примусового виконання є звернення стягнення на майно боржника, згідно  статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, при цьому виокремлюють звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється, у такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Слід зауважити, що в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на квартиру чи житловий будинок, де фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на будинок , квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запити до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність, зазначеного майна боржникові на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження про належність боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Реалізація належних боржникові будинку квартири та іншого нерухомого майна, проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів, при цьому, різниця між сумою отриманої від реалізації майна та сумою боргу повертається боржнику.

У разі відсутності документів, що характеризують об’єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача, у разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує, витрати пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Старший державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                          Сергій Гаврилюк

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів

         

          29 грудня 2015 року вийшов друком бюлетень «Офіційний вісник України № 101», в якому опубліковано наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (далі – наказ) «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», яким затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі – Порядок).

       Відповідно до вказаного Порядку,  організатор електронних торгів (далі – Організатор) – державне підприємство «СЕТАМ», яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Даний Порядок зазначає реалізацію арештованого майна (далі – майно) – рухоме або нерухоме майно боржника (крім земельних ділянок та майна, вилученого з обігу згідно із законом або обмежено оборотоздатного, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

          Визнано такими, що втратили чинність:

    наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (зі змінами);

наказ Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773 (зі змінами);

    наказ Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», зареєстрований в Міністерстві юстиції України  02 листопада 1999 року за № 745/4038 (зі змінами);

    наказ Міністерства юстиції України від 11 листопада 2003 року № 136/5 «Про затвердження Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2003 року за № 1036/8357;

    наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (зі змінами).

 

Заступник начальника

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                                         Іванишин Р.А.