Порядок стягнення витрат виконавчого провадження

Стягнення витрат виконавчого провадження  здійснюється у порядку, визначеному статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Витрати  органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням  виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного   бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

-        авансового внеску стягувача на організацію  та  проведення виконавчих дій;

-        стягнутих з боржника витрат,  пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

-        інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До  витрат,  пов'язаних  з  організацією  та   проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

     1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

     2) послуг   експертів,   суб'єктів   оціночної  діяльності  - суб'єктів господарювання та інших осіб,  залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

     3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

     4) проведення   розшуку  боржника,  його  майна  або  розшуку дитини;

     5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

     6) виготовлення   та   пересилання   документів   виконавчого провадження,   ведення   Єдиного   державного  реєстру  виконавчих проваджень;

     7) інших  витрат,  необхідних   для   забезпечення   належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та  проведенням  виконавчих  дій,  державний  виконавець  виносить постанову,  яка  затверджується  начальником  відповідного відділу державної  виконавчої  служби.  Зазначена  постанова  надсилається сторонам  не  пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                    Живега О.М.

Стягнення виконавчого збору

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 зазначеного Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Заступник начальника відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції Руслан Іванишин

Прийняття виконавчого документа до виконання

Відповідно до Закону України “ Про виконавче провадження “ на підставі статті 25 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання та він відповідає  вимогам передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби .

Отримавши виконавчий документ державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови  (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти  днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. 

Виконавчий документ,  виданий на підставі  рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після  закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. 

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї  статті, не надається. 

Копії  постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не  пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. 

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Старший державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції Гаврилюк С.В.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

Основним моментом завершення судового провадження - є виконання судового рішення. Виконавчий лист є тим документом на підставі якого виконується рішення суду яке набрало законної сили та видається тим судом, який прийняв рішення.

Отже, виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, які можуть бути пред'явлені до виконання в органи державної виконавчої служби відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом  року,  якщо  інше  не передбачено законом.

2. Строки,   зазначені   у   частині   першій   цієї  статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,  встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо  судове рішення  підлягає  негайному  виконанню,  - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших   виконавчих   документів  з  наступного  дня  після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах  про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я,  втратою годувальника тощо)  можуть бути  пред'явлені  для виконання протягом усього періоду,  на який присуджені платежі.

4. Строки пред'явлення  виконавчих  документів  до  виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропущення стягувачем строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання, та роз’яснює стягувачу про необхідність звернення останнього до суду із заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                               Фігура В.М.

МІСЦЕ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ

Згідно статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

            Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій. 

            Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

            У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову. 

            У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

            У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

            Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

            Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються. 

Заступник начальника відділу Іванишин Руслан

Відводи у виконавчому провадженні

Згідно статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», державний  виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності підстав для відводу зазначені особи зобов'язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця  вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних  виконавців зазначеного  відділу вирішується керівником відповідного органу  державної  виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову у задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх  державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Питання про відвід експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача вирішується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається  у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача, перекладача може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів.

Заступник начальника

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                          Іванишин Р.А.

Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження

Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони  виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти  відводи  у  випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти   клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження,  у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших  учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання,  про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність  майна і результати його  оцінки,  подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали,  заявляти   клопотання,   брати   участь   у провадженні  виконавчих дій,  давати  усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у  ході  виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи,  заперечувати проти клопотань, доводів  та  міркувань інших  учасників  виконавчого  провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом для цих осіб.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у  тому числі  про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний:

        утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

      надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

        своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

      письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані  сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення  своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Заступник начальника відділу

державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                              Іванишин Р.А.

Сторони виконавчого провадження та їх представництво у виконавчому провадженні

Сторонами виконавчого провадження згідно статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» є стягував та боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа,  на користь чи  в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів  або  про  вчинення  інших  дій  на  користь чи в інтересах держави від її  імені  виступає  орган,  за  позовом  якого  судом винесено  відповідне  рішення,  або  орган  державної  влади (крім суду),  який відповідно до закону прийняв таке рішення.  За іншими виконавчими  документами  про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах  держави  від  її імені виступають органи державної податкової служби.

   У  виконавчому  провадженні  можуть  брати  участь  кілька стягувачів.  Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у   виконавчому  провадженні  самостійно  або  доручити  участь  у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із  сторін  державний  виконавець  з власної   ініціативи   або   за   заявою  сторони,  а  також  сама заінтересована сторона мають право звернутися до  суду  із  заявою про  заміну  сторони її правонаступником.  Для правонаступника усі дії,  вчинені до його вступу у виконавче провадження,  обов'язкові тією  мірою,  якою  вони  були  б  обов'язковими для сторони,  яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи),  державний виконавець за  наявності підтверджуючих  документів  своєю  постановою,  яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Згідно до  стаття 9 Закону України «Про виконавче провадження», сторони можуть реалізовувати  свої  права  і  обов'язки  у виконавчому   провадженні   самостійно  або  через  представників. Особиста  участь  фізичної  особи  у  виконавчому  провадженні  не позбавляє її права мати представника,  крім випадку,  коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні  та  особи,  визнані   судом   недієздатними, реалізують   свої   права  та  виконують  обов'язки,  пов'язані  з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.

У разі якщо  стороною  виконавчого  провадження  є  особа, визнана  судом  безвісно  відсутньою,  державний  виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу,  яка є опікуном її майна.

Участь    юридичних   осіб   у   виконавчому   провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм  законом,  або  через представників юридичної особи.

Повноваження представника  повинні  бути  підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката  як  представника  або  обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Головний державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції                          Дзюбенко С.М.

Щодо виконання рішень про стягнення аліментів

Умови і порядок виконання рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 11 цього Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документ на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Порядок стягнення аліментів визначено статтею 74 Зазначеного Закону.

Відповідно до частини десятої цієї статті Закону за   наявності   заборгованості  із  сплати  аліментів  у розмірі,  що сукупно перевищує суму відповідних платежів за  шість місяців,   державний   виконавець  звертається  до  правоохоронних органів з поданням (повідомленням)  про  притягнення  боржника  до кримінальної   відповідальності  за  злісне  ухилення  від  сплати аліментів.

При цьому пунктом 7.24 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець у порядку, визначеному розділом XIІІ цієї Інструкції, звертається до органів внутрішніх справ з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. До подання (повідомлення) державного виконавця про притягнення боржника до кримінальної відповідальності додаються копія виконавчого документа, розрахунок заборгованості, у якому зазначаються дата, з якої особа почала ухилятися від сплати аліментів, і загальна сума боргу та документи, що підтверджують ухилення від виконання зобов’язань за судовим рішенням.

Слід зазначити, що кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей передбачена статтею 164 Кримінального кодексу України.

Частиною першою цієї статті Кодексу визначена відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Відповідальність за ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за цей злочин визначено частиною другою статті 164 Кримінального кодексу України.

Згідно з приміткою до цієї статті Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 1 Кримінально процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінально процесуальним кодексом України.

Частиною четвертою статті 214 цього Кодексу передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов’язанні прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.

При цьому, відповідно до частини першої стаття 477 цього Кодексу кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей без обтяжуючих обставин) здійснюється у формі приватного обвинувачення, і може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Отже у правоохоронних органів відсутні правові підстави розпочати кримінальне провадження за повідомленням державного виконавця про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України.

Одночасно слід зазначити, що повідомлення державного виконавця про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою зазначеної стаття Кодексу підлягає реєстрації правоохоронними органами в порядку, передбаченому статтею 214 Кримінально процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, до приведення положень частини десятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження у відповідність з Кримінально процесуальним кодексом України, державним виконавцям слід керуватися положеннями Кримінально процесуального кодексу України.

У зв’язку з цим, у разі наявності у боржника заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець направляє стягувачу копію виконавчого документа, розрахунок заборгованості із спати аліментів, документи, що підтверджують ухилення від виконання зобов’язань за судовим рішенням та роз’яснює йому право звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченою частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України.

                                                                  Державний виконавець Оксана Живега

Підстави для відкриття виконавчого провадження

        Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа зазначеного у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження:

        1) за заявою стягувача або його  представника  про  примусове виконання рішення;

        2) за  заявою  прокурора  у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

        3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на  підставі ухвали   про   надання  дозволу  на  примусове  виконання  рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

        4) в інших передбачених законом випадках.

        У заяві про  відкриття  виконавчого  провадження  стягувач вправі  зазначити  відомості,  що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню  рішення  (рахунок  боржника,  місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

        У  заяві  про  відкриття  виконавчого   провадження   щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника  та оголосити заборону на його відчуження.

        Заява про відкриття виконавчого провадження подається до органу державної виконавчої служби у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

        До заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

        На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадження. 

        Під   час  пред'явлення  виконавчого  документа  або  його дубліката до виконання разом з ним подаються:

         1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за  вироком  суду  -  копія  опису  майна  і копія вироку.  У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається  довідка про те, що опис майна не проводився;

         2) у   разі   виконання  рішення  про  конфіскацію  майна  за постановою суду - копія протоколу  вилучення  майна,  що  підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

        3) у  судових   справах,   за   якими   застосовано   заходи забезпечення позовних вимог,  - копії документів, що підтверджують виконання  ухвали  суду про забезпечення позову,  у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Старший державний виконавець

відділу державної виконавчої служби 

Літинського районного управління юстиції                       Гаврилюк С.В.

Вимоги до виконавчого документа

      Виконавчий документ при пред’явленні на виконання до органу державної виконавчої служби має відповідати вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», в якому зазначаються:

     1) назва   і  дата  видачі  документа,  найменування  органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

     2) дата прийняття і  номер  рішення,  згідно  з  яким  видано документ;

     3)   повне   найменування   (для  юридичних  осіб)  або  ім'я (прізвище,  власне  ім'я  та  по  батькові)  (для  фізичних  осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце    проживання    чи   перебування   (для   фізичних   осіб), ідентифікаційний  код  суб'єкта господарської діяльності стягувача та  боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер  стягувача  та  боржника  (для  фізичних  осіб  -  платників податків)  або  номер  і  серія паспорта стягувача та боржника для фізичних  осіб  -  громадян  України, які через свої релігійні або інші   переконання  відмовилися  від  прийняття  ідентифікаційного номера,  офіційно  повідомили  про  це відповідні органи державної влади  та  мають  відмітку в паспорті громадянина України, а також інші  дані,  якщо  вони  відомі  суду  чи  іншому органу, що видав виконавчий  документ,  які  ідентифікують стягувача та боржника чи можуть  сприяти  примусовому  виконанню,  зокрема, дата народження боржника    та    його   місце   роботи   (для   фізичних   осіб), місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки  стягувача та боржника тощо;

     4) резолютивна частина рішення;

     5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

     6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

         У  разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

         Виконавчий документ повинен бути підписаний  уповноваженою посадовою  особою  із  зазначенням  її  прізвища  та  ініціалів  і скріплений печаткою.  Скріплення  виконавчого  документа  гербовою печаткою є обов'язковим у разі,  якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Державний виконавець

відділу державної виконавчої служби

Літинського районного управління юстиції Фігура В.М.