Умови і
порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно
до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у
добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Організація
та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень
супроводжується певними грошовими витратами.
Згідно статті
41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої
служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо
забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
1. Кошти
виконавчого провадження складаються з:
1)
коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому
статтею 28 цього Закону;
2) авансового внеску стягувача на організацію та
проведення виконавчих дій;
3)
стягнутих з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням
виконавчих дій;
4)
інших надходжень, що не суперечать
законодавству.
2.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та
проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є
витратами виконавчого провадження.
3. Витрати виконавчого провадження здійснюються
за рахунок
коштів
Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які
використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням
виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна
боржника;
2) послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання та
інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих
дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених
аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або
розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової
інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого
провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної
організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
5. Постанова про стягнення з боржника витрат,
пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум
згідно з вимогами цього Закону або у
випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого
провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами
цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного
робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку,
встановленому цим Законом. З метою забезпечення провадження виконавчих дій
стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний
рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення
необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим
Законом.
Після
завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається
стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, чим
довше боржник не сплачує борги, державною виконавчою службою провадяться певні
виконавчі дії, що в свою чергу збільшує суму витрат, які в подальшому
підлягають стягненню з боржника, а загальна сума стягнення зростає.
Заступник
начальника відділу
державної виконавчої
служби
Літинського
районного управління юстиції Руслан Іванишин
